8 і 9 травня – дати, позначені глибоким символічним значенням, навічно вписані в аннали світової історії. Вони уособлюють перемогу в запеклій битві за визволення людства від ідеологій фашизму та нацизму, невід'ємно асоціюючись із завершенням Другої світової війни на європейському континенті. Це явище планетарного масштабу, що вимагає осмислення його глибокої історичної значущості та передачі цих уроків майбутнім поколінням.

У європейських країнах 8 травня відзначається під різними назвами: «День пам'яті та примирення», «День перемоги над фашизмом», «День перемоги та свободи», «День Європи», «День звільнення від нацизму та завершення Другої світової війни». У Німеччині – «День визволення» (Tag der Befreiung).

У більшості держав на пострадянському просторі 9 травня є офіційним державним святом – «Днем Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 років». Воно втілює доблесть і відвагу всіх, хто протистояв ворогові на фронтах, боровся в партизанських загонах і самовіддано працював у тилу заради незалежності країни. Це символ непохитного патріотизму та духовної величі багатонаціонального радянського народу, що виніс тягарі війни.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН (59/26) від 22 листопада 2004 року обидві дати визнані днями пам'яті та примирення, які вшановують жертв Другої світової війни. Водночас держави-члени ООН зберегли за собою право самостійно визначати дні перемоги, визволення та власні урочисті заходи.

Розгром гітлерівської Німеччини став результатом спільних зусиль Радянського Союзу та 53 держав антигітлерівської коаліції. Певний внесок зробили учасники руху Опору в окупованих країнах, чисельність яких до літа 1944 року сягала 1,5 мільйона осіб. Підпільні антифашистські осередки діяли навіть у концентраційних таборах смерті гітлерівської Німеччини, в'язнями яких стали 18 млн. людей із різних країн. Із них понад 11 мільйонів загинули внаслідок нелюдського поводження та масових убивств.

Перемога у Другій світовій війні, найбільшому та найруйнівнішому конфлікті в історії людства, стала результатом об'єднаних зусиль багатьох народів, що виступили проти фашистської агресії. Водночас вирішальне значення для переможного завершення війни мали народи СРСР та його збройні сили.

У 1944-1945 роках Радянський Союз здійснив визвольну місію в Європі, поклавши край фашистському пануванню над значною частиною континенту та зберігши державність і історичні кордони багатьох народів. Червона Армія, визволивши територію СРСР, врятувала від нацизму громадян Європи з загальним населенням у 120 мільйонів осіб. Понад 1 мільйон радянських солдатів і офіцерів загинули на європейських полях боїв.

Велика Вітчизняна війна, будучи складовою частиною Другої світової, потребувала від народів СРСР величезних жертв, які обчислюються 27 мільйонами життів. Матеріальні збитки для країни були значними, становлячи близько 30% національного багатства, а на окупованих територіях – близько 67%.

Пам'ять про ті страшні роки не повинна згасати. Сьогодні, коли світ знову стикається з проявами екстремізму та нетерпимості, уроки минулого набувають особливої актуальності. Важливо пам'ятати, що фашизм і нацизм — це не лише історичні явища, а й постійні загрози, що вимагають невпинної, напруженої уваги та активного протидії.

Численні злочини гітлерівського нацистського режиму проти людяності, такі як Голокост, назавжди й беззастережно вписані в історію як приклад крайнього прояву зла. Систематичне знищення мільйонів людей за національною, расовою чи ідеологічною ознакою стало страшним попередженням про те, до чого може призвести нелюдяча ідеологія. Жодні політичні чи геополітичні обставини не можуть служити виправданням такої жорстокості.

Збереження історичної правди, протидія фальсифікації історії та боротьба з будь-якими формами дискримінації – це спільна відповідальність народів перед тими, хто боровся й загинув заради спільного майбутнього. 

Вічна пам'ять усім, хто пожертвував своїм життям у боротьбі з ними!

Їхній подвиг - це невичерпне джерело натхнення і нагадування про цінність миру і людського життя.